Про служіння Західноєвропейського Вікаріатства Української Православної Церкви

Документ прийнятий духовенством Західноєвропейського Вікаріатства Української Православної Церкви на зібранні в м. Барі (Італія), 6 лютого 2026 року, з метою засвідчити позицію щодо пастирського служіння УПЦ за кордоном.

З початком повномасштабної російської військової агресії велика кількість громадян України вимушені були виїхати за кордон. Серед них є значна кількість парафіян УПЦ. У зв’язку з цим 27 травня 2022 року на Соборі УПЦ було прийняте рішення про утворення закордонної місії УПЦ, так як “Українська Православна Церква не може залишати своїх вірних без духовної опіки, має перебувати поряд з ними в їхніх випробуваннях і організовувати церковні громади в діаспорі. Необхідним є і надалі розвивати місію за кордоном серед православних українців задля збереження ними своєї віри, культури, мови та православної ідентичності” (Постанова Собору п. 8).

Закордонні парафії підпорядковуються Предстоятелю Української Православної Церкви Блаженнішому Митрополиту Київському і всієї України Онуфрію. Структурно всі закордонні парафії об’єднані в Західноєвропейське Вікаріатство. Священнослужителі, які призначаються на служіння в закордонні парафії, є громадянами України, а засновниками парафій є громадяни України. Богослужіння звершується церковно-слов’янською та українською мовами, а також за необхідності мовою країни перебування. Утримання парафій здійснюється коштом парафіян. Значна частина наших священнослужителів за кордоном поєднують пастирське служіння зі світською роботою.

Зазначимо, що УПЦ не відкриває власних парафій в наступних країнах: Польщі, Чехії, Словаччині, Греції, Грузії, Сербії, Чорногорії, Словенії, Хорватії, Болгарії, Румунії, Албанії, Північній Македонії, на Кіпрі, оскільки території цих країн належать до юрисдикції інших Помісних Православних Церков. Натомість, в усіх інших країнах Європи УПЦ може відкривати свої парафії. Парафії відкриваються на прохання вірян.

Церковна дійсність останніх років свідчить про те, що Помісні Церкви сприйняли відповідь на ці нові пастирські виклики зі сторони Української Православної Церкви позитивно, з розумінням, співчуттям та сприянням. Представники інших Помісних Церков в діаспорі допомагають священнослужителям УПЦ, співслужать, запрошують на спільні заходи, а також долучаються до наших богослужбових та культурних заходів.

В деяких інформаційних матеріалах, спрямованих проти місії УПЦ за кордоном, відбувається маніпуляція і штучне ототожнення діяльності парафій УПЦ з парафіями РПЦ за кордоном. Це не відповідає дійсності, бо УПЦ діє самостійно і окремо, незалежно від будь-яких релігійних центрів. Діяльність Західноєвропейського Вікаріатства полягає в наданні духовної опіки громадянам України і не несе жодної загрози для країн перебування.

Також звертаємо увагу на те, що ми служимо головним чином в храмових приміщеннях інших християнських конфесій, а також в інших пристосованих приміщеннях. Ми вдячні християнам інших конфесій за таке сприяння. Ці храмові приміщення нам надають представники інших конфесій в якихось містах на платній, а в якихось і на безкоштовній основі. Оплата оренди храмових приміщень (в тих випадках, коли вона є) звершується виключно за рахунок самих релігійних громад. Жодна парафія, яка входить до складу Західноєвропейського Вікаріатства УПЦ, не служить у храмах РПЦ.

Важливо зауважити, що місця звершення богослужінь нашими українськими православними громадами не знаходяться поряд з критичними чи військовими об’єктами в країнах перебування. Більше того, ми не маємо можливості самостійно вибирати місце служіння, а служимо в тих приміщеннях, які нам надають вищезгадані християнські конфесії, які самі вирішують який храм, в якому місці вони готові і можуть надати.

Очевидно, що якби наша Церква не створила власних українських закордонних парафій, а згодом і Вікаріатства, то наші священники і миряни за кордоном до цих пір вимушені були б перебувати в структурах інших Церков та юрисдикцій. Це не сприяло б збереженню їхньої української православної ідентичності, мови і культури, на чому наголошується в аргументації рішення Помісного Собору УПЦ від 27.05.2022 року в тій частині, що стосується діаспори. Українці в рамках інших структур, чужих їм по мові і культурі, приречені на асиміляцію. Відповідно те рішення, яке прийняла наша Церква на початку війни, є таким, яке покликане дбати про українців за кордоном на тривалу перспективу. Це рішення спрямоване на користь і благо нашої держави і нашого народу.

В наших закордонних парафій склалися добрі стосунки з представниками державної влади і різних конфесій в країнах перебування. Свідчення самих іноземців про це можна прочитати за цим посиланням.

В наших громадах не розповсюджуються жодні російські наративи, як про це інколи наклепницьки пишеться в інформаційному просторі. Ми – українці, наші віряни – українці, які постраждали від війни і вимушені були полишити домівки внаслідок російського нападу на Україну. А це означає, що за визначенням, не може людина захищати чи хвалити те, від чого вона постраждала.

Парафії УПЦ за кордоном в першу чергу здійснюють пастирську опіку громадян України, підтримують зв’язок з Україною, допомагають ЗСУ, збирають кошти для постраждалих від війни співвітчизників в Україні, проводять духовно-просвітницькі та культурні заходи, популяризують українську культуру, створюють осередки українства, працюючи на благо України і Церкви Христової.

Переглядів: 145