Позиція митрополита Кіфірського Серафима щодо рішення Собору ЕПЦ по українській «автокефалії»
12 жовтня 2019 року Собор Ієрархії Елладської Православної Церкви делегував право Архієпископу Афінському і всієї Еллади Ієроніму вирішувати питання визнання так званої «ПЦУ». Разом з тим сам Архієпископ Ієронім виступив за визнання українських розкольників. У зв’язку з цим, один із митрополитів Елладської Православної Церкви – митрополит Кіфірський Серафим виступив із заявою.
Нижче публікуємо текст митрополита Серафима у перекладі з грецької мови:
«Починаючи з 12 жовтня 2019 року, коли відбувся Архієрейський Собор Елладської Церкви і по сьогоднішній день, я щоденно і кожної ночі приймав і продовжую приймати телефонні дзвінки і візити від духовенства, чернецтва та мирян, а також деяких журналістів, які бажають дізнатися про те, що відбувалося на цьому критичному засіданні. А в сам день собору (в суботу), близько опівночі мені подзвонив з Америки знайомий мені журналіст Олександр Стефанопулос, який був вкрай схвильований після новин про швидке проголошення «автокефалії» України. Він попросив поінформувати його з цього приводу і запропонував зв’язатися мені після цього з одним російським каналом.
У той час я відмовився надавати інтерв’ю про українську «автокефалію», хоча він був дуже стурбований через новини, які з’явилися в пресі. Однак я обіцяв, що після повернення в свою митрополію дам усі необхідні пояснення з цього питання: і щодо комюніке, опублікованого прес-комітетом Архієрейського Собору в день його проведення, і щодо інтерв’ю, яке дав голова прес-комітету, Преосвященніший митрополит Навпактський Ієрофей (Влахос) щодо української проблеми 12.10.2019.
Вважаю, що деяка інформація не була передана точно і не відповідала дійсності, і тому вона справила і продовжує справляти помилкове враження і викликає глибоке хвилювання в церковних і нецерковних кругах. Пояснюю сказане мною нижче :
- В останньому абзаці комюніке Архієрейського Собору Елладської Православної Церкви пишеться: «Після цього пішов конструктивний діалог, і багато Преосвященних ієрархів виклали свої позиції. Архієрейський Собор підтвердив те рішення, яке було прийнято на минулому засіданні Постійного Священного Синоду і пропозицію Блаженнішого Архієпископа Афінського і всієї Еллади Ієроніма, а саме визнати «канонічне право Вселенської патріархії дарувати автокефалію, так само як і привілей Предстоятеля Елладської Церкви далі займатися питанням визнання Церкви України».
Прочитавши ці слова, я з благоговінням задаю питання прес-комітету Архієрейського Собору: коли відбувалось опитування засідаючих і яким чином приймалося рішення про ратифікацію постанови Постійного Священного Синоду (далі – ПСС)? Чи зачитувалось рішення ПСС членам єпископату вголос? Чи відбувалося голосування про те, щоб прийняти його, і якщо так, то яким чином? Підняттям рук? Таємним або відкритим голосуванням? Ті самі питання слід задати і з приводу доповіді Блаженнішого Архієпископа Афінського, який запропонував нашій Церкві визнати автокефалію Православної Церкви незалежної Республіки України.
Я наполягаю на цих питаннях, тому що Його Преосвященство митрополит Навпактський, голова прес-комітету, в своєму вищезгаданому інтерв’ю, яке він дав у той же день (12.10.2019), надає велике значення рішенню Архієрейського Собору – настільки велике, що, на його думку, воно передує і прокладає пряму дорогу до визнання надання «автокефалії» України.
Митрополит Навпактський зазначив: «Це питання вже обговорювали; їм багаторазово займалися на попередньому засіданні ПСС, і проходило обговорення. Тобто ми ретельно обговорили цю проблему і прийшли до того, щоб на Архієрейському Соборі прийняти рішення ПСС, а саме право Вселенської Патріархії дарувати автокефалію, так само як і привілей Предстоятеля ЕПЦ далі займатися цим питанням. Ми визнаємо право Вселенської Патріархії дарувати автокефалію.
Журналіст: «Значить ви визнали і 15-ю Помісну Церкву? (прим. українську «автокефалію»).
Митрополит Навпактський: Це само собою зрозуміло.
Журналіст: Ні, це саме собою не зрозуміло.
Митрополит Ієрофей: Зрозуміло, зрозуміло».
- Оскільки я брав участь в засіданні ПСС під час його минулого сесії, то я з усією відповідальністю підтверджую, що дійсно члени ПСС висловили свою згоду з тим, що Вселенський Патріарх має канонічне право дарувати нову автокефалію, при дотриманні всіх канонічних умов. При цьому я, найменший з архієреїв, підкреслив, що автокефалія може бути дарована Вселенським Патріархом тільки тим єпархіях, які знаходяться в його канонічній юрисдикції, або, в іншому випадку, за запитом зацікавленої Помісної Церкви, якщо така подала прохання через Материнську Церкву, якій вона належить, відповідно до встановленої церковної процедури.
При цьому, Блаженніший Голова Архієпископ Афінський і всієї Еллади і інші члени ПСС – брати архієреї – відзначили, що їм відомо про особливості, а також про великі і тяжковирішувані проблеми української «автокефалії».
Її не визнає жодна з Православних Помісних Церков, але всі визнають і приймають канонічну Церкву під омофором Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Онуфрія.
Вселенський Патріарх абсолютно безґрунтовно охарактеризував канонічного митрополита Київського і всієї України Онуфрія як «неканонічного» Предстоятеля. Те ж саме стосується довільного, без дотримання необхідних умов (публічного покаяння і зречення розколу) виправдання і відновлення в архієрейському достоїнстві вивержених з сану і підданих анафемі розкольників, нерукоположених «кліриків» і самосвятів, до яких відноситься і пан Єпіфаній, який не має апостольського рукоположення, оскільки його «хіротонісав» відлучений від Церкви і анафемований розкольник, лже-патріарх так званого «Київського Патріархату» Філарет.
По цій причині стало двозначним і отримало подвійне трактування рішення минулого ПCC, яким він визнає «канонічне право Вселенської Патріархії дарувати автокефалію» (яку автокефалію: для кожного, який приходить з проханням, чи українську?).
Друга частина цього синодального рішення: «… так само як і привілею Предстоятеля Елладської Церкви далі займатися питанням визнання Церкви України » також є «знаменням суперечливим». Яким чином, маючи такий привілей, Блаженніший Голова може розумно і мудро залагодити це наболіле канонічне і еклезіологічне питання: шляхом встановлення консенсусу з Предстоятелями інших Помісних Церков, використовуючи священно-канонічні методи, або діючи без наради з іншими і одноосібно приймаючи рішення?
- А тепер я розгляну і рішення, те саме «історичне рішення» Архієрейського Собору позачергового скликання (12 жовтня 2019 р.), як охарактеризував його Вселенський Патріарх Варфоломій.
Як відомо, з великим поспіхом і в терміновому порядку, через один день після закінчення чергового, жовтневого засідання Архієрейського Собору Елладської Церкви, було скликано позачергове засідання нашого єпископату.
Єдиним доповідачем був Блаженніший Архієпископ Афінський і всієї Еллади Ієронім, який зачитав доповідь під назвою: «Автокефалія Церкви України».
Після того, як Блаженніший повідомив, що на минулому засіданні Постійного Священного Синоду Елладської Церкви «ми досить займалися» проблемою української «автокефалії» і згадав конкретні засідання ПСС з українського питання, він повідомив наш єпископат про те, що ПСС передав всі відповідні матеріали двом синодальних комісіям: комісії з догматичних і канонічних питань, а також комісії з міжправославних і міжхристиянських відносин, щоб вони спільно і належним чином проінформували Архієрейський Собор.
Загальний висновок двох синодальних комісій і пояснювальна доповідь були подані на розгляд до Генерального секретаріату 13-го серпня ц. р. і зачитані на останньому засіданні ПСС 28 серпня ц. р.
Блаженніший згадав у своїй доповіді п’ять пунктів із спільного висновку двох комісій, які «з канонічної точки зору» є ключовими, і привів його «основні тези». Спільний висновок зводиться до наступного: «На підставі вищевикладеного, розглянувши питання про надання автокефалії Церкви України не тільки з канонічної, а й з юридичної точки зору, ми з благоговінням доповідаємо, що не існує ніяких перешкод для визнання автокефалії Церкви України, а також для абсолютної узгодженості та загального курсу Елладської Церкви з Вселенським Патріархатом».
Потім Блаженнейшій зачитав комюніке, оприлюднене прес-комітетом 29 серпня ц. р. (про який ми згадали в першій частині статті), де йшлося про необхідність «ввести канонічний інститут автокефалії за часів Першого Вселенського Собору (325 р.) у всіх римських єпархіях греко-римського світу». Він зазначив, що «проголошення автокефалії Церкви України надзвичайно корисно для всієї Православної Церкви і буде мати неоціненне значення для зміцнення відносин двох автокефальних Православних Церков-сестер, Великої Русі і України». На закінчення, він сказав: «Ось чому я пропоную, щоб наша Церква визнала автокефалію Православної Церкви незалежної Республіки України».
Після доповіді Блаженнішого Голови слово взяли 33 учасники Архієрейського Собору. Спочатку виступили 2 найстаріших і вельмишановних митрополита: Преосвященніший митр. Каристійський Серафим і Преосвященніший митр. Ілійський Герман, які говорили про це наболіле питання з великою мудрістю і розсудливістю. Вони визнали, що Вселенський Патріарх має канонічне право надавати автокефалію при певних умовах, але нинішня ситуація є критичною, і тому вимагається велика обачність, а також ретельне вивчення і дослідження цього складного питання без будь-якого поспіху.
У цьому ж дусі виступали і інші Преосвященні митрополити: Кесаріанський Даниїл, Месогійський Миколай, Пірейський Серафим (який зумів глибоко і правильно висвітлити проблематику цього питання у всій його сукупності, з канонічної і з еклезіологічної точки зору), а також наше смирення. Преосвященніший митр. Дринупольський Андрій і митр. Етолійський Козьма не отримали слова, але приєднались до вищевказаних архієреїв. Відсутні, але які виклали свою точку зору в письмовому вигляді Преосвященніший митр. Нової Смірни Симеон і митр. Керкірський Нектарій з такою ж чутливістю і в тій же перспективі викладають свій підхід до серйозної проблеми української автокефалії. Відсутній по причині з’їзду місцевого священноначалля Преосвященніший митр. Паронаксійський Каллінік, який поділяє такі самі погляди, що і вищеперераховані побратими, попросив дозвіл, щоб у разі проведення голосування за нього проголосував Ваш покірний слуга, але його прохання прийнято не було.
Решта доповідачів з 33, високоповажні браття митрополити, розділили думку Блаженнішого Голови Архієрейського Собору з приводу нової автокефалії і, погодившись з його доповіддю, висловили свою точку зору з своїми власними аргументами.
На жаль, громадськість отримала недостовірні новини та інформацію про те, що тільки сім митрополитів були не згодні з визнанням нової «автокефалії», а всі інші виступили за неї. Це велика помилка, і я хочу вірити, що це відбулося не цілеспрямовано, а через недогляд. Тому що більшість присутніх не брали слова, але це, як ми знаємо, не означає, що вони є прихильниками нової «автокефалії».
І інша велика помилка полягає в тому, що миттєво було опубліковано, ніби Архієрейський собор прийняв рішення про визнання української «автокефалії», і почали надходити вітальні послання високопоставлених осіб.
Оскільки не була прийнята нагальна вимога митр. Кесаріанійського Даниїла, який «підняв свій голос» і з такою, що заслуговує найглибшої поваги, сміливістю просив провести відкрите голосування, якщо вже від нас нагально вимагають прийняти позитивне рішення по українській «автокефалії», але його не підтримали. Як відомо, в Церкві рішення приймаються голосуванням: або підняттям рук, або відкрито, або таємно, або шляхом таємного опитування всіх засідаючих.
Може, і було достатньо голосів за автокефалію, але значним було і кількість тих, хто виступав проти, а також і тих, хто мовчазно підтримав друге.
Завершуючи своє звернення, я хотів би офіційно викласти свої особисті погляди, які прозвучали в моєму виступі на цьому позачерговому засіданні Архієрейського Собору по такому серйозному канонічному і еклезіологічному питанні.
Я згадав спільний висновок двох синодальних комісій, яким було доручено вивчити це питання, і зазначив, що вони висловлюють свою думку з канонічним правом Вселенського Патріарха на визнання автокефалії в цілому, але не мають сміливості розглянути дану, конкретну «автокефалію» з номоканонічної точки зору. Вони отримали лист від канонічного митрополита Київського і всієї України, де наведено численні свідчення про канонічні і еклезіологічні беззаконня двох розкольницьких угруповань України, але абсолютно не вивчили і проігнорували цю інформацію.
Вони стверджують, що Українська Церква завжди була канонічною територією Вселенського Патріархату, але не звертають уваги на живу традицію Церкви, згідно з якою митрополит Київський і всієї України ось уже близько 300 років перебуває в канонічному підпорядкуванні Московського Патріархату. Цей реальний факт, який раніше ніколи не піддавався сумніву, записаний у всіх диптихах Елладської Церкви, по нинішній рік включно.
Синодальні комісії не звертають уваги на те, що нинішній Вселенський Патріарх п. Варфоломій патріаршими листами (за 1992 і 1997 рр.) визнає канонічну юрисдикцію Московського Патріархату над Київською митрополією і погоджується з канонічних заборонами, накладеними на нині реабілітованих і відновлених в священному сані кліриків, які були вивержені з сану і відлучені від Церкви. Вони також не враховують канонічний принцип, що апеляція не подається іншому Патріарху, і навіть Вселенському, коли канонічні заборони були накладені іншим патріаршим собором. Подібні випадки можуть переглядатися виключно на Вселенському Соборі.
Дозвольте мені завершити своє звернення теплим і сердечним зверненням до його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія і Блаженнішого Архієпископа Афінського і всієї Еллади Ієроніма з проханням не поспішати і не створювати критичну ситуацію в Церкві, і не приступати до спільних архієрейських богослужінь з так званим «предстоятелем» нової «автокефалії» до того, поки не відбудеться загальноправославне обговорення цієї складної і, можна сказати, вибухонебезпечною канонічної і еклезіологічної проблеми».
Переглядів: 157
This post is also available in: Англійська
Web-атлас Церкви
Інтерактивна карта монастирів УПЦ
