ПОЛЬЩА. На нараді ОБСЄ у Варшаві говорили про захоплення храмів УПЦ

в Діяльність, Новини, Новини синодального відділу / по 01.10.2015 на 08:15 /

З 21 вересня по 2 жовтня 2015 року у Варшаві (Польща) проходить нарада ОБСЄ по розгляду виконання зобов’язань, присвячених людському виміру, зокрема питанню реалізації прав людини в різних сферах.

У рамках заходу 30 вересня відбулося робоче засідання, присвячене темі терпимості і недискримінації, боротьбі з расизмом, ксенофобією, включаючи нетерпимість і дискримінацію по відношенню до християн і осіб інших віросповідань. У роботі цього засідання, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, взяв участь заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків Української Православної Церкви протоієрей Миколай Данилевич.

У заході також приймали участь представники урядів країн-членів ОБСЄ, у тому числі й України, представники державних установ, серед яких директор Департаменту у справах релігій і національностей Міністерства культури України А. В. Юраш, постійний представник України при міжнародних організаціях у Відні І. В. Прокопчук, радник Посольства України в Республіці Польща Микола Ярмолюк, представники деяких українських конфесій, правозахисники, юристи.

У своєму виступі, повний текст якого був переданий в секретаріат Бюро з демократичних інститутів та прав людини (БДІПЛ\ОБСЄ), протоієрей Миколай Данилевич розповів про основні порушення прав віруючих Української Православної Церкви.

Зокрема, було сказано, що приблизно з початку 2014 року почастішали агресивні дії по відношенню до УПЦ, які можна сміливо охарактеризувати як дискримінаційні. Так, 28 січня 2015 року депутати Київської міської ради прийняли рішення, яким надали пільги релігійним організаціям міста Києва у вигляді звільнення від податку на нерухомість. Єдиним виключенням стали релігійні громади УПЦ. Це явно антиконституційне і дискримінаційне рішення все-таки було скасовано постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2015 року. У своїй постанові суд підкреслив, що «принципи не дискримінації, безпристрасності і рівного ставлення до всіх організацій, зокрема, релігійних, а також недопущення виникнення обставин, що обумовлюють умови менш сприятливі, ніж положення порівняно з іншими особами, або групами повинні застосовуватись і до регуляторних актів органів місцевого самоврядування». Подібні порушення прав здійснювалися і Тернопільською та Львівською обласними радами.

За словами представника Церкви, «якщо на центральному рівні влада намагається вести збалансовану релігійну політику, то в регіонах буває багато зловживань. Окремою сферою, де відбувається найбільше порушень прав віруючих, є також і так звані переходи парафій УПЦ в «УПЦ КП». По суті, мова йде про рейдерські захоплення наших храмів з боку прибічників «УПЦ КП», які використовують політичні сили, місцевих депутатів, радикальні організації («Правий сектор», «Свобода») і навіть підрозділ МВС батальйон «Тернопіль». Станом на сьогоднішній день в УПЦ зафіксовано 28 захоплених храмів, ще 6 під загрозою захоплення і 2 опечатано. Крім того, добровільно змінили юрисдикцію ще 4 релігійні громади. Хочу уточнити, що мова йде не про вільну зміну юрисдикції відповідно до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», а про захоплення із застосуванням сили, насильства та обману. Більш за все наші храми захоплюють у Волинській, Рівненській, Тернопільській, Львівській, та Чернівецькій областях», – розповів протоієрей Миколай, згадавши зокрема й про захоплення 21 вересня 2015 року храму УПЦ св. Георгія Переможця в с. Катеринівка, Кременецького району, Тернопільської області, який законно належить громаді УПЦ ще з 1946 року.

Як сказав представник Церкви, порушення з боку місцевої влади і дискримінація віруючих УПЦ в Катеринівці полягає в тому, що в той час як місцева релігійна громада законно (на основі договору) користується приміщенням храму, влада області приймає рішення про почергове богослужіння і передає храм в користування іншій конфесії, примушуючи нашу громаду силою погодитися з таким станом речей. Наразі це розпорядження оскаржується у судовому порядку.

Окрім того, передача майна, яке належить релігійній громаді УПЦ, за наявності не розірваного у встановленому порядку договору, в почергове користування іншим релігійним общинам, так само є незаконною. В даній ситуації голова Тернопільської обладміністрації С. С. Барна перевищив свої службові повноваження, оскільки не мав права розпоряджатись майном релігійної громади.

Також, одним з головних порушень місцевої влади в цьому конфлікті стало рішення міліції дозволити представникам радикальних організацій («Правий сектор») брати участь у вирішенні цього конфлікту. Фактично, представники держави «поділилися» монополією на використання законної сили, яка чітко регламентована національним законодавством, з представниками некерованих праворадикальних формувань, що призвело до ще більшого загострення міжконфесійних відносин, як на регіональному, так і загальнонаціональному рівнях. При цьому на прес-конференції 25 вересня 2015 року представникам центрального органу державної влади, який забезпечує реалізацію державної політики в цій сфері (Міністерство культури), не вистачило мужності визначити цю помилку. Замість цього, вони почали висувати по відношенню до УПЦ і інші необґрунтовані звинувачення.

«Як результат, ми бачимо явну протекціоністську політику представників влади до визначеної конфесії – а саме до «УПЦ КП». Виходить, що в нас перед законом всі рівні, але дехто все-таки рівніший», – підсумував священик.

Було також сказано, що захищаючи свої права, Українська Православна Церква не зазіхає на права і майно інших релігійних громад. В якості прикладів у доповіді приведені були випадки відмов архієреїв УПЦ, що звершують своє служіння на Донбасі, від запропонованих їм культових споруд інших конфесій, захоплених сепаратистами.

Завершуючи виступ, протоієрей Миколай Данилевич зауважив:

«Мені б дуже не хотілося, щоб викладені тут факти були будь-ким використані в цілях політичної пропаганди. Однак, мовчати ми також не можемо, оскільки тенденції в релігійному житті України, особливо в західній її частині, є дуже тривожними. А тенденції, як відомо, важливіші за факти».